в означеннях
Тлумачення, значення слова «здібність»:

ЗДІ́БНІСТЬ, ності, жін.

1. перев. мн. Природний нахил до чого-небудь; обдарування, талант. Старший син не проявляє ніяких здібностей, мабуть, учитися не зможе (Лесь Мартович, Тв., 1954, 322); У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування (Історія української літератури, II, 1956, 611); «Вони генії, — думав Вакуленко, — а в мене чи є хоч маленька здібність?» (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 91).

2. з інфін. Властивість, особливість, що виявляється в умінні робити, здійснювати що-небудь. Володимир Ілліч мав чудову здібність швидко підмічати все нове (Комуніст України, 4, 1960, 59); Вона справді мала якусь особливу здібність угадувати по людях незвичайні настрої (Іван Ле, її кар'єра, 1947, 6); Гості і господар, мабуть, уже були певні його здібностей поїсти все (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 265).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 538.

Коментарі (0)