в означеннях
Тлумачення, значення слова «здібний»:

ЗДІ́БНИЙ, а, е.

1. Який має природні здібності; обдарований, талановитий. Мартович був надзвичайно здібний і дома ніколи не вчився (Василь Стефаник, II, 1953, 22); [Марія:] Катерина — дуже здібний хірург. Її так усі люблять (Олександр Корнійчук, II, 1955, 289); Хлопчик був здібний, але запальний і задиркуватий (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 316).

2. з інфін. і до чого. Який може або вміє щось робити, придатний до чогось. — Та як ви можете важати мене здібним до такої гидоти? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 172); Тим часом дививсь я по людях, кого б послати з книжкою, і мушу тобі сказати, що не знайшов нікого здібного (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 162).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 538.

Коментарі (0)