в означеннях
Тлумачення, значення слова «здійматися»:

ЗДІЙМАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗДІЙНЯТИСЯ, здіймися, здіймешся; мин. ч. здійнявся, нялася, лося; док.

1. Переміщатися знизу вгору. [Анна:] Хіба ж не краще нам з'єднати силу, щоб твердо гору ту опанувати, що я на неї тяжко так здіймалась (Леся Українка, III, 1952, 409); Падали [орли] майже до самої води, знову здіймалися вгору і з розгону врубувалися один в одного кривими гострими дзьобами (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 5); У селі почало стихати; тільки де-не-де ворота заскриплять, звід здійметься (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 77); Літак, високо здійнявшись, знову повернув на поле (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 247);
//  З'являтися над обрієм, сходити (про небесні світила). Із-за дубів став здійматися на небо місяць, червоний, великий, як червоного золота діжа (Степан Васильченко, I, 1959, 179); Здавалось, там, за небокраєм, здіймалось не сонце, а велике багряне знамено нового віку (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 90);
//  тільки 3 ос. Піднімаючись угору, поширюватись над чим-небудь, вище чогось. Біла пара тихо здіймається догори і клубочиться понад комишами... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 240); З лісів здіймався блакитний ніжний туман (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 8); Червоноармійці з дівчатами танцювали. З-під чобіт вставала курява й здіймалася вище за берестки (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 73).

2. Піднімаючись, підводячись, займати вище положення. Наче дужі крила, здіймалися враз весла тридцяти гребців і, враз знизившись, розсікали воду (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 211); Коли моя нога здіймається для нового кроку, — я бачу слід од своїх залізних солдатських підків (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 10); З колиски здіймалися смугляві кулачки дитини (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 22); Голови в такт ході похитуються, здіймаються й опускаються (Олесь Гончар, III, 1959, 46); А за кормою Здіймалась вода, — Котився зелений грім (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 116);
//  тільки 3 ос. Піднімаючись, збільшувати, розширювати свій обсяг. Міцно спить Петро. Рівно здіймаються груди (Андрій Головко, I, 1957, 438); Кипить робота в медсанбаті. Стіни палатки здіймаються від розривів (Олександр Довженко, II, 1959, 77);
//  Настовбурчуватися, наїжачуватися (про шерсть, волосся). Сіре хутро її ледве помітно, але часто здіймалося на маленьких боках — мишка хвилювалася, це було очевидно (Григорій Епік, Тв., 1958, 464).
Руки [не] здіймається (здіймалася, здійнялася, здійметься) див. рука; Руки не здіймаються див. рука.

3. тільки 3 ос. Височіти, підноситися над рівнем чого-небудь. Тополі навкруги здіймаються, як вежі (Максим Рильський, I, 1960, 242); Острів здіймався над яскраво-зеленою водою (Петро Панч, Ерік.., 1950, 38); За ланами й полями здіймалися зелені гайки (Юрій Смолич, I, 1958, 55); Є в світі гори, що сягають туч, здіймаються вершинами над хмари (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 243); Здійметься він [кипарис] над всіма мінаретами В краю сьому, на мечеті багатому (Леся Українка, I, 1951, 152).

4. Підвищуватися, посилюватися (про рівень, якість, тон і т. ін.). Дзвеніла, рокотала під пальцями ліра, голос то згасав, то знов здіймався і міцно бринів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 18);
//  безос. Спочатку ото слабувала Оксана, як ти знаєш, і я навіть боялась для неї якогось тифу, бо здіймалось багато вище 40° (Леся Українка, V, 1956, 304);
//  Міцніти, зростати. Колгосп піднявсь, здіймавсь потрошки. Надійно. Так, як ми в житті (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 76).
Здійматися (здійнятися) вгору див. вгору; Здійматися (здійнятися) духом — ставати бадьорим, енергійним. Я й сама, як той барометр, то падаю, то здіймаюсь духом відповідно станові погоди (Леся Українка, V, 1956, 389).

5. Покидати, залишати яке-небудь місце. — Треба швидше відціля здійматися. — 6 небезпека? (Микола Трублаїні, II, 1955, 302); Здіймалися стани відважних звіробоїв-мисливців (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 180); Птиця, бач, дуже сторожка: тільки зблизишся — зараз здіймається і переліта на другі плеса (Олекса Стороженко, I, 1957, 213); Рівно та плавко вимахують [вітряки] крилами і, здається, от-от здіймуться з місця і полинуть кудись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 239).

6. Підводитися, вставати з чого-небудь. — Іу! — посварилась навздогін йому кулаком Гашіца, здіймаючись з землі та обтрушуючи пил з одежі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 249); Падали друзі в борні, Знову здіймались шквалом (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 32).

7. Виникати, починатися, наставати. — І чого воно так, Катре: тільки у людей зайде свято — у нас здіймається гризня? — промовляв [Іван] мов сам до себе (Степан Васильченко, I, 1959, 300); Здійнялось повстання в краю, І Бертольда вбили люди (Леся Українка, I, 1951, 386); Здійнявся шум. Хмельницький підносить булаву вгору. Настає тиша (Олександр Корнійчук, I, 1955, 215); Здіймалося над океаном північне сяйво (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 7); Тихо здіймалася ніч над берегами... (Яків Качура, Вибр., 1953, 23); Зранку здійнявся вітер (Андрій Головко, I, 1947, 43);
//  З'являтися, виникати (про думки, почуття). Думки роєм здіймалися у її голові (Панас Мирний, IV, 1955, 57); Йому було і радісно і боязко заразом, тривога здіймалась у серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 125); Різноманітні здогадки й сумніви навперейми здіймались у йог о еолові... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 27).
На зорю здіймається (здіймалося, здійнялося, здійметься) див. зоря.

8. розм., рідко. Те саме, що фотографуватися. Тепер мова про фотографії: не треба Вам ані своїх віддавати, ані других замовляти, бо ми краще тут у Відні ще здіймемось (Леся Українка, V, 1956, 41).

9. тільки недок. Пас. до здіймати. Засвічуємо гасові лампи, — декорації ніколи не здіймалися, — спускаємо завісу (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 540.

Коментарі (0)