ЗДОЛАТИ, аю, аєш і рідко ЗДОЛІТИ, ію, ієш, док.
1. перех. Перемогти в боротьбі, підкорити силою зброї.
Під дев'яте травня в нічку Звістка пролунала: Наша
Армія Радянська Фашистів здолала! (Українські народні думи..,
1955, 521); Коли, бач, Турна не здоліють, То картами
уже подіють, Що між старці Турн попаде (Іван Котляревський, I,
1952, 251); О, греки хоробрі, о, воїни, браття,
Фашистським запроданцям вас не здолати! (Микола Нагнибіда, Пісня..,
1949, 38); Допомогти українцям-полтавчанам здолати
панство ненависне підоспіли російські брати-тульчани
(Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 130);
// Перебороти, подолати
що-небудь. Володимир Рязанцев, звівшись, дивиться
у вікно, і на обличчі його ледве помітна посмішка людини,
яка здолала смерть і знає певно, що буде жити (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 363); Перешкоди здолай, Все від серця
віддай За радянську Вітчизну свою! (Ігор Муратов, Піонер.
слово, 1951, 42); Здолавши перший приступ сну, Крайнюк
сидів над своїми записками (Василь Кучер, Голод, 1961,
148);
// Пересилити, приборкати в собі яке-небудь
почуття. Намагається [Буйко] здолати в собі
хвилювання (Яків Баш, П'єси, 1958, 25).
Здолати себе — погасити в собі яке-небудь почуття,
бажання і т. ін. — Але що ж робити, коли я не можу
здолати себе, не маю снаги стримати навісних мрій
(Любов Яновська, I, 1959, 373).
2. перех. Справитися з чимось, що вимагає фізичних зусиль, праці. Це була найважча робота, і тільки м'язисті козаки та литовські грабарі могли її здолати (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 217); Старі бійці, здолавши довгу путь, У боротьбі здобувши перемогу, Не можемо ми звук отой забуть, Що сповіща повітряну тривогу (Леонід Первомайський, II, 1958, 212); Поспішали [коні] вперед добровільно, самі намагаючись швидше здолати крутизну і вибратись на рівне (Олесь Гончар, III, 1959, 428).
3. перев. з інфін., неперех. Спромогтися, змогти зробити що-небудь. [Едіта:] Носити цеглу та місити глину і я здолаю (Леся Українка, III, 1952, 35); — Як же йти, Катре, не здолію я по землі ступати! (Марко Вовчок, I, 1955, 111); Третьої ночі, коли мороз.. пролазив у хату, Терешко зовсім одубів, лежачи біля припічка, й ледве здолав злізти на піч (Григорій Епік, Тв., 1958, 389).
4. перен., перех. Цілком заволодіти ким-небудь (про фізичний стан). Іван перевертається горілиць, його здолав сон (Петро Колесник, Терен.., 1959, 22); — Тебе, Устино, ні горе не зігнуло, ні старість не здолала (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 50).