Словник української мови

ЗДОРО́В'ЯЧКО, а, сер., розм. Пестл. до здоров'я. — Невже вона така безталанна?.. І красою і здоров'ячком бог не обійшов, — хіба от долею... (Панас Мирний, III, 1954, 111); — Як себе почуваєте, Василю Васильовичу? — спитав Зав'ялов дзвінким баритоном. — Як здоров'ячко? (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 126).
 Доброго здоров'ячка див. добрий; На здоров'ячко — те саме, що На здоров'я (див. здоров'я). — Одначе призволяйтеся, матушки, на здоров'ячко, ще й у кишені наховайте та повезіть дітям на гостинець (Нечуй-Левицький, III, 1956, 113); При здоров'ячку — те саме, що При здоров'ї (див. здоров'я). Є в артілі у одній Чоловік Карпо Крутій. Чоловік, поглянеш збоку, — При здоров'ячку, нівроку! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 347).