ЗДОРОВ'Я́ГА, и, чол., розм. Те саме, що здоровило. До кімнати увійшов рудий, вусатий здоров'яга, непевна, підозріла людина, як це примічав Щорс уже й раніше (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 46); Дивлюсь на синів — і чудно мені: та невже оці здоров'яги плечисті і в ті самі жабенята, котрі борсались у ночвах, рачкували по хаті (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 258).