ЗДОРОВУ́ЛЯ, і, жін., розм. Людина перев. високого зросту, яка відзначається силою і міцним здоров'ям. — Ці дві здоровулі на хліб уже хай заробляють, бо в нас он їх повна хата, а батько плохий (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 145).
ЗДОРОВУ́ЛЯ, і, жін., розм. Людина перев. високого зросту, яка відзначається силою і міцним здоров'ям. — Ці дві здоровулі на хліб уже хай заробляють, бо в нас он їх повна хата, а батько плохий (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 145).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 547.