ЗДРАСТУВАТИ, рідко ЗДРАВСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Бути здоровим; благополучно існувати. [Семен:] Що ж бабуся твоя, чи здрастують ще? [Одарка (жартуючи):] Підскакують; з печі до долу, а з долу на піч (Марко Кропивницький, I, 1958, 61); Всесвітня свашка поклонилась, І чарочка перчівочки [перцівочки] вродилась. — Ну, по цій мові, — каже Клим, — Дай боже здрастувать усім! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155); * Образно. — Ще Горацій казав, що яке б глупство не вчинили царі, за все розплачуються народи. Істина ця, на жаль, поки що здравствує на землі (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 139).
2. наказ. сп. здрастуй (здрастуйте). Вітання при
зустрічі. — Здрастуйте, дідусю! — закричало радісно дитя
(Панас Мирний, I, 1954, 286).
♦ Здрастуйте вам у хату — усталена формула вітання,
яку вживають, заходячи до хати. — Здрастуйте вам
у хату, — привітався він, увійшовши (Іван Микитенко, II, 1957,
283).
3. наказ. сп. здрастуй (здрастуйте), у знач. виг., фам. Уживається при вираженні здивування, заперечення і т. ін. [Мирон:] Суворов говорив — воювать не числом, а вмінням. Якість — велике діло. [Горлов:] Здрастуй, а ми що ж, воювати не вміємо? Цього у нас хоч відбавляй (Олександр Корнійчук, II, 1955, 16).