ЗДРУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до здружити. І сплять тепер в одній могилі братській сини Вітчизни, здружені в боях (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 216); — Жаль.., що так скоро в'яне красота, немов здружена вона з непостійністю (Іван Франко, I, 1955, 320).
2. у знач. прикм. Дружний. Все швидше йде до комунізму Радянська здружена сім'я (Степан Олійник, Вибр., 1959, 32).