в означеннях
Тлумачення, значення слова «здригатися»:

ЗДРИГАТИСЯ і рідко ІЗДРИГАТИСЯ, аюся, нешся і рідше ЗДРИГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗДРИГНУТИСЯ і рідко ІЗДРИГНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Роблячи мимовільні судорожні рухи, тремтіти, трястися (від холоду, жаху і т. ін.). Дівчина припала головою до колін та так і заніміла, і, якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Борис Грінченко, I, 1963, 384); Бармаш різко здригається від холоду (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 27); Губи його тремтіли, нервово здригувались щоки (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 315); Переляканий хлопець здригнувся і притулився до брата (Іван Франко, VI, 1951, 171); Холодно, видно, надворі, коли ж і хату отак вітер вистудив. Артем аж здригнувся під рядниною (Андрій Головко, II, 1957, 393);  * Образно. А вихор скажений бушує все зліше, Завиє, застогне, здригнеться, засвище... (Павло Грабовський, I, 1959, 509);
//  Відчувати внутрішнє тремтіння, дуже хвилюватися. Підбігає [Анна] до шафи і виймає звідти білий плащ командорський, дон Жуан здригається, але не може одвести очей од плаща (Леся Українка, III, 1952, 412); Невже вона... відьма?.. Ні... ні, — здригується Параскіца і протирає очі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278); Кармель іздригнувся, почувши голос, — пізнав неньку (Марко Вовчок, I, 1955, 348);
//  Битися, стискуватися від хвилювання (про серце). Ми радісно дихали вітром дзвінким, і серце здригалось зненацька (Володимир Сосюра, I, 1957, 455);
//  Оновлюватися трепетом, хвилюванням (про душу). Юра мужньо витримав усе і, хоча душа в нього здригнулася, не спокусився на конфети (Юрій Смолич, II, 1958, 20);
//  безос. Гуде хуртовина надворі.. Чогось Максима непокоїть: раз по раз крізь дрімоту турботно здригається в нього у грудях (Степан Васильченко, I, 1959, 304);
//  Швидко, різко змінюватися (перев. про голос). Коли Набатов почав говорити про кадри монтажників, голос його здригнувся (Яків Баш, Вибр., 1948, 57);
//  тільки док. Розгубитися, завагатися, відчувши страх перед ким-, чим-небудь. Пішці [піші воїни] не встигли ще виладнатися в ряди, як на них з гиком наскочили татари. Але пішці не здригнулися, стояли стіною (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 402); Наче вихор, полетів Сірий під гору: поминаючи своє військо, Жахай знав, що все воно здригнулося (Юрій Яновський, I, 1958, 149).
Не здригнеться рука чия, у кого — хтось не злякається, не зупиниться перед чим-небудь. Стиснувши руку в кулак, показав [Цимбал] його Павлові: — Ця рука не здригнеться! (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34).

2. тільки 3 ос. Час від часу дрижати, двигтіти. Рипить корабель, стогне тяжко, здригається, наче конає (Леся Українка, I, 1951, 308); Земля і гори здригалися від вибухання бомб і снарядів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 364); І такий Петушек огрядний — ступне, а все навколо здригується (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 18); Туча грізная Геть насунулась.. Із страшних гармат разом вдарила, Аж земля кругом іздригнулася (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 170); Мій поплавець, що наче був закляк, Здригнувся раз... удруге... (Максим Рильський, II, 1960, 118); Пронизливо засвистів паровоз, і вагон здригнувся (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 144);
//  Те саме, що коливатися. Над землею раптом спалахують сотні й тисячі коротких блискавок, і степовий простір здригається від жорстокого, несамовитого гуркоту (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 378); На півночі і на півдні — чути було безконечне гудіння літаків; повітря здригалося над горами (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 385); За смужкою води здригнувся туман (Олесь Гончар, II, 1959, 250).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 549.

Коментарі (0)