в означеннях
Тлумачення, значення слова «здумати»:

ЗДУМАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. перех. і без додатка. Раптом замислити, надумати зробити що-небудь. Здумала Раїса їхати.. в містечко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322); Євгеній, сівши панувати В селі, на лоні самоти, Щоб якось час промарнувати, Новини здумав завести (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 45);
//  Захотіти, побажати чого-небудь. Накупить гостинців, чого тільки здумати можна (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 313); [Олеся:] На сподіваного гостя багато треба, прийду, коли здумаю (Марко Кропивницький, II, 1958, 287).
 Не здумай (не здумайте), з інфін. — категоричне попередження не робити чого-небудь. [Воєвода:] Дибись! Дурниць не здумай наробить (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 213); — Не здумайте обирати його, бо так будете мучитися з ним, як я все життя від першого і до останнього дня мучусь (Михайло Стельмах, II, 1962, 19).

2. перех. Згадати, пригадати. Їм я квашу солоденьку; Здумав загадку стареньку (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 206); [Марта:] Чогось не здумаю ні однієї пісні. Чи позабувала, чи хто його знає... (Степан Васильченко, III, 1960, 86); — Може б і ти таки, Катре, здумала когось. А звідси можна було б і передати дещо. Як ти на це? (Андрій Головко, II, 1957, 382).

3. неперех., рідко. Уявити собі що-небудь, подумати про щось. Обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь! (Марко Вовчок, I, 1955, 7); Здумайте собі, що ми ще санної дороги не бачили, а від нового року до водохреща все дощі йшли (Леся Українка, V, 1956, 157).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 551.

Коментарі (0)