ЗДУ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здунути. Вона ще стояла тут. Мов здунутий був вираз веселості й усміху з її лиця (Ольга Кобилянська, III, 1956, 328).
ЗДУ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здунути. Вона ще стояла тут. Мов здунутий був вираз веселості й усміху з її лиця (Ольга Кобилянська, III, 1956, 328).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 552.