в означеннях
Тлумачення, значення слова «здушений»:

ЗДУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до здушити. Все частіше попадалось велике каміння, що далі, на самім вершку, творило хаос поламаних скель, списаних лишаями, здушених у гадючих обіймах корінням смерек (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); Я падаю од реготу. Я натикаюся на чиєсь ліжко й сідаю, здушений нервовими спазмами (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 45); Здушене хмарами, ще більше тепліло повітря (Іван Ле, Наливайко, 1957, 269).

2. у знач. прикм., перен. Стиснутий, пригнічений. Щоб розмовою заглушити в собі голос здушеного серця, спитав: — Чим можу служити? (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 65).

3. у знач. прикм., перен. Приглушений, ослаблений (про голос, звук і т. ін.). У темряві було чути здушений сміх (Нечуй-Левицький, II, 1956, 101); Він навіть пробував щось говорити хриплим та здушеним голосом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 179); Від її здушеного шепоту у Вараха тривожно забігали очі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 69);
//  Прихований, затамований. Прикусивши губу, несучи в собі здушений крик, вона тихо вийшла з кімнати (Семен Журахович, Даша, 1961, 28); В голосі її чулася здушена образа (Олесь Гончар, Новели, 1954, 98).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 552.

Коментарі (0)