ЗЕМНИ́Й, а, е.
1. Стос. до землі (у 1, 2, 4 знач.).
Земна куля оберталася у міжзоряному просторі (Олександр Довженко,
I, 1958, 280); Як погода добра, то в нас — рай земний
(Панас Мирний, V, 1955, 419); В своїх дужих руках тримав
[Юра] сили небесні й земні, смерть і життя (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 333); Вивчаючи родовища руд, він [М.
Ломоносов] пояснював їх утворення як результат складних
фізико-хімічних процесів, що відбуваються в земній корі
(Наука і життя, 10, 1963, 14); Він ще міг свій літак підбитий
на земну посадити твердь (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 168);
Хлопці.. спиналися на верхи земних насипів (Степан Ковалів,
Світ.., 1960, 25); Прекрасні, друзі, наші всі моря, І хай
вони на хвилях пружних носять Плоди земні на вжиток
добрим людям І миру вість розносять по землі!
(Максим Рильський, III, 1961, 113); Це день новий планети усієї Встає
на всіх земних материках... (Ярослав Шпорта, Ти в серці..,
1954, 8).
Земний уклін кому, чому — уклін до землі як вияв
особливої шани кому-, чому-небудь. Народе! Я кладу
земний уклін Твоєму полю і твоєму дому! (Максим Рильський,
II, 1960, 332).
2. перен. Життєвий, реальний. І ось з'явилася вона в піснею матері на устах, земна, відчутна, і назвалася — Ольга (Петро Колесник, Терен.., 1959, 132); Я земних почуттів Теж цуралась колись, на біду (Любов Забашта, Вибр., 1958, 177); Я піснею в небо полину, щоб стати ще дужче земним (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 13).