ЗЕ́МСЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до земства (у 1 знач.). Ось
одкрилась і земська рада. На раду прибули одні пани:
селяни не поїхали (Панас Мирний, II, 1954, 281); ..земська
статистика дає величезний і дуже докладний матеріал
про економічне становище селянства.. (Ленін, 1, 1948,
3);
// Який перебуває на службі у земстві,
адміністративно зв'язаний з ним. Відбув Тяжку покару й батько,
земський лікар (Максим Рильський, I, 1956, 364); Вона тільки
три роки походила колись в земську школу (Антон Хижняк,
Тамара, 1959, 211);
// Який належить земству. Дзвоник
земської пошти, якою я їхав, дзеленькав монотонно
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 252).
Земський [начальник] — службова особа у волостях
і повітах дореволюційної Росії, в тому числі й України,
наділена адміністративною і судовою владою. Буде
з нього і одного зуба, що вибив земський (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 47); Через день у Медвин примчали справник,
земський начальник, становий і кінні стражники
(Михайло Стельмах, I, 1962, 632); Земський суд — поліцейсько-слідчий
і судовий орган у повітах дореволюційної Росії, в тому
числі й України. Тут же написали.. до земського суду
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 416).
2. перен., рідко. Те саме, що земний 2. Не дам за втіхи земські свої крильця (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 45).