ЗЕНІ́ТНИК, а, чол. Артилерист зенітної (у 2 знач.) артилерії. Летить літак, летить хижак над нашою землею. І раптом, носом він — до нив, як огненна комета. Його зенітник юний збив (Володимир Сосюра, II, 1958, 262).
ЗЕНІ́ТНИК, а, чол. Артилерист зенітної (у 2 знач.) артилерії. Летить літак, летить хижак над нашою землею. І раптом, носом він — до нив, як огненна комета. Його зенітник юний збив (Володимир Сосюра, II, 1958, 262).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 560.