в означеннях
Тлумачення, значення слова «зерня»:

ЗЕ́РНЯ, яти, розм. ЗЕРНЯ́, я́ти, сер.

1. Зменш.-пестл. до зерно. Обсушили [Марина з дочкою] ті п'ять снопів, обім'яли. Пильнували кожне зерня, щоб де не запропастилося (Панас Мирний, IV, 1955, 250); Золоті, рівномірно розтрушені зернята, падали на ґрунт (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 34); Відламав [Петро] гілочку японської вишні, почав уважно розглядати її сучкувате колінце, густо обліплене сірими, наче мак, зернятами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 14); Окремі рослини мають крохмальні зернята певної форми (Практикум з анатомії рослин, 1955, 29); [Мессія:] У тебе мало віри. Якби ти хоч зерня віри мала... (Леся Українка, II, 1951, 112);  * У порівняннях. Пахуча пара.. блискучими краплинками осідає на гострих біля носа, мов зернята гречки, віспинах Омеляна (Михайло Стельмах, 1, 1962, 115).
На макове зерня — те саме, що На макове зерно (див. маковий). Підсувається хлоп'я на макове зерня (Словник Грінченка).

2. тільки мн., розм. Соняшникове насіння. — Ходімо танцювати, — сказав він їй, дихнувши в лице запахом тютюну, змішаного з запахом підсмажених соняшникових зернят (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 128).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 562.

Коментарі (0)

ЗЕРНЯ́ див. зе́рня.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 562.

Коментарі (0)