в означеннях
Тлумачення, значення слова «зганяти»:

ЗГАНЯТИ, яю, яєш і ЗГОНИТИ, ню, ниш, недок., ЗІГНАТИ і розм. ЗОГНАТИ, зжену, зженеш, док., перех.

1. Примушувати покидати певне місце; проганяти. Одного дня прибігли до Тухлі вівчарі, голосячи сумну вість, що боярські слуги зганяють їх з найкращої громадської полонини (Іван Франко, VI, 1951, 42); В тіні на траві лежала тітка Павлина, а кума сиділа поруч і зганяла з неї мух широким лопуховим листом (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 253); Сход закликав села згонити земських начальників, урядників, не платити податків, не давать запасних і новобранців (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 303); — Зжени отого вола Ліг баме на стежці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 69); Як увійде в комору, то хоч би гадюка лежала, то зогнав би та вкрав (Номис, 1864, № 11083);
//  Примушувати переселятися звідки-небудь Пан Вишневецький зігнав козаків з усієї Лубенщини і на їх місце оселив волинян (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 27);
//  Виганяти кого-небудь з двору, дому і т. ін. Бог скарб Максимові послав: І ті, хто Максимця не раз з двора зганяли, — Максимових собак ласкали (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 135).
Зганяти (згонити, зігнати, зогнати) зі (з) світу кого — укорочувати життя кому-небудь [Ярина:] Мама! Тату! За віщо ж ви мене зганяєте зі світу? (Карпенко-Карий, II, 1960, 200); Нехай ій біс, Тій гаспидській горілці! Вона мене 3 світу зжене (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 133).

2. Скидати, змітати, змахувати що-небудь з чогось. Вітер зганяв сніжинки набік, і потоки їх нагадували довгі, старанно розчісані коси (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 207); Поцілував [Сопліца] Тадеуша в щоку, Зганяючи з очей оту сльозу швидку, Що більше за слова до серця промовляє (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 34); Зігнала [Галя] рукою порох з неструганих дощок столу (Іван Ле, Право.., 1957, 208);  * Образно. Була рання весна; ще сніг не зігнало тепло з землі — він тілько почорнів та узявся льодом (Панас Мирний, IV, 1955, 119);
//  Призводити до зникнення чого-небудь; знищувати.  * Образно. Образ ваш, мов упир, що з могили приліз, кров зганяє з обличчя рідного (Леся Українка, I, 1951, 247); Літа зігнали краску з лиця — воно зажовкло, замліло, спина зігнулася (Панас Мирний, IV, 1955, 114).

3. перен. Примушувати пройти, минути (яке-небудь почуття, стан і т. ін.). Обиди тієї не зженеш, усе пам'ять зостанеться (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 59); При згадці про це його тіло опанувала втома, наче він не спав багато ночей і його раптом розбудили, зігнавши перший сон (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 53); Він зумів зігнати лагідність з своїх очей, привчив свій голос до суворих команд (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 100).
Зганяти (згонити, зігнити, зогнити) жир (вагу) — позбавлятися повноти; худнути. Прийшов колись один туди [до джерела] Дебелий богатир, Щоб дзвоном чистої води Зігнати зайвий жир (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 54); Зганяти (згонити, зігнати, зогнати) злість (зло, серце, досаду і т. ін.) на кому — мститися не на тому, хто викликав гнів, роздратування, досаду. Антонове серце стискала злість, яку він завжди зганяв на Катерині (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 9); — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (Нечуй-Левицький, II, 1956, 175); Він вирішив зачепити Сергія, щоб зігнати на ньому своє зло (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 36); [Катерина:] Пан сотник дуже свариться, як углядить твої сльози, і на нас. зганя своє серце (Олекса Стороженко, I, 1957, 290); Її, як дівку, відкілясь здалека взяту, поїдом їли,.. били і всяку досаду на їй зганяли (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 273); Зганяти (згонити, зігнати, зогнати) оскому див. оскома.

4. Приганяти звідусіль в одне місце, примушувати збиратися в одному місці. На тім боці Дунаю, Дунаю Да вівчар вівці зганяє (Павло Чубинський, V, 1874, 189); Вершники гасали по полю, рубали недобитих, а поранених зганяли в гурт (Петро Панч, В дорозі, 1959, 61); Людей силоміць згонили, мов череду, перед панові «світлі» очі (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 56); На майдані біля церкви натовп. Зігнали з усього села (Андрій Головко, I, 1957, 357);  * Образно. Осінь угорі темні хмари над ним [дитячим будинком] у отару зганяє (Степан Васильченко, II, 1959, 129).

5. тільки зганяти, зігнати, мед. Видаляти плід.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 508.

Коментарі (0)