ЗГІ́РОК, рка, чол. Невисокий горб; гірка, пагорок. Переїхавши долину, ви знову починаєте підніматись на згірок (Панас Мирний, IV, 1955, 312); Макуха першим зійшов на згірок і пильно подивився в напрямку села (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 119).
ЗГІ́РОК, рка, чол. Невисокий горб; гірка, пагорок. Переїхавши долину, ви знову починаєте підніматись на згірок (Панас Мирний, IV, 1955, 312); Макуха першим зійшов на згірок і пильно подивився в напрямку села (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 119).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 514.