Словник української мови

ЗГІ́РШЕ, перев. з заперечною часткою не, розм. Присл. до згірший. Кумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре поїсти, уволю поспати; не згірше вона любила і на зубок стороннього узяти (Панас Мирний, III, 1954, 191);
//  У порівняльних зворотах уживається без прийм. і з прийм. від, за, а також із спол. як, ніж. Батько був людина чутка на розум і почуття і.. виховував нас не згірше гарного педагога (Степан Васильченко, IV, 1960, 10); От зведе він хату.. і, дивись, теж заживе не згірше від людей (Михайло Стельмах, I, 1962, 481); В народній душі шуміло, ревло та клекотіло, не згірше, як в ошалілій природі (Іван Франко, VIII, 1952, 8);
//  у знач. присудк. сл. Добре, коню, буде тобі, та не згірше і хазяїнові (Панас Мирний, V, 1955, 112).