Словник української мови

ЗГЛЯ́ДІТИ і ЗОГЛЯ́ДІТИ і ЗГЛЕ́ДІТИ і ЗОГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, док., перех. і без додатка, перев. із заперечною част. не, розм. Побачити, помітити кого-, що-небудь. Він не зогледів, що я тут, коло хатніх дверей ховаюсь поза дубом (Марко Вовчок, VI, 1956, 306); Зоглядів [Тарас] — щось у червоній плахті із жовтою на голові стрічкою (Степан Васильченко, II, 1959, 369).
♦ (І) оком (очима) не зглядиш (зоглядиш, згледиш, зогледиш) — дуже багато. — Що в мого Петруся добра! млини, камені; жита які, гречки! і оком не вгледиш (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 102).