ЗГЛЯНУТИСЯ і рідше ІЗГЛЯНУТИСЯ і ЗОГЛЯНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. розм. Однокр. до зглядатися 1. Денної пори, хоч і стрінемось, — тільки зглянемось, словечка не промовимо, розійдемось (Марко Вовчок, I, 1955, 128); Мати нічого не сказала синові. Тільки зітхнула і тихо одійшла до печі. А Юхим з Цигулею зглянулись і знов посхилялися (Андрій Головко, II, 1957, 333).
2. на кого, над ким і без додатка, перен. Виявити
співчуття, милосердя до кого-небудь, пожаліти когось,
змилуватися над ким-небудь. Дід аж на ногах не
встоїть. Почув неборак душею, що й на його зглянулась
доля (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 191); Дмитрик дуже жалібно
кривив обличчя та квилив, мов сирота: — Дайте
сиротині копієчку... згляньтесь над голодним!.. (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 133); І зглянулась баба, ізглянувсь старий. — Ну,
йди уже, Лиско, хвоста свого грій! (Іван Нехода, Казки..,
1958, 68);
// на що, над чим. Виявивши чуйність, узяти
до уваги, врахувати що-небудь. — А може, вони
зглянуться на мої гіркі сльози, на моє вбозтво — може, не
займатимуть мене (Борис Грінченко, I, 1963, 317); [Христя:]
Коли не шкода себе, то хоч зглянься над моєю старістю…
(Марко Кропивницький, IV, 1960, 32).
Зглянься (згляньтеся, зогляньтеся і т. ін.) на бога! —
те саме, що Бійся (побійся, бійтесь, побійтесь) бога!
(див. бог). — Що се в тебе за думки такі, сестро!
Зглянься на бога! — почав мене вговоряти та вмовляти [брат]
(Марко Вовчок, I, 1955, 7); — На бога зогляньтесь! Верніться,
сліпі! — Кричить Джеджалій (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958,
221); Не зглянувся (не зглянешся, не зоглянешся
і т. ін.), як — дуже швидко, непомітно. — Сухо,
тепло, — умовляє далі водій, — чого ще треба? Дощ перейде,
дорога протряхне, не зглянемось, як і доїдемо (Юрій Яновський,
II, 1954, 199); — Оце й не зоглянемось, Дмитре, як
орати почнемо... (Михайло Стельмах, II, 1962, 261).