в означеннях
Тлумачення, значення слова «згода»:

ЗГО́ДА, и, жін.

1. Позитивна відповідь, дозвіл на що-небудь. Річард схиляє голову на знак згоди (Леся Українка, III, 1952, 70); — Треба, щоб Федір усиновив Олега. Правда, якщо рідний батько живий, то для суду його письмова згода потрібна (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 80); Дуже задоволена [Марина Костянтинівна] з того, що так легко.. удалося їй дістати згоду чоловіка на її від'їзд (Андрій Головко, II, 1957, 590);
//  Вияв бажання щось робити. Про його згоду у нас працювати не могло бути й мови (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 48).
 Давати (дати) згоду — погоджуватися. [Кривоніс:] Хан примусив залишити сина? І ти дав згоду? [Хмельницький:] Так (Олександр Корнійчук, I, 1955, 228); За згодою кого, чиєю — коли хто-небудь погоджується на щось, дозволяє що-небудь. Дивізія справді мала на озброєнні чимало броньовиків, але їх, як і артилерію, корніловські командири за згодою головнокомандувача вирішили навмисне на парад не виводити (Олесь Гончар, II, 1959, 365); Аби (якщо) ваша (твоя і т. ін.) згода — якщо ви (ти і т. ін.) погоджуєтесь. Я сам, піду, аби ваша згода! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 114).

2. Взаємна домовленість; порозуміння. Нехай краще загине кілька людей, аніж ціле село. Важка таємна згода запанувала між людьми (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 97); — Там [у «Положенні»] чорним по білому написано, що незалежно від полюбовної згоди поміщик може в усякий час вимагати від селян обміну необхідної йому землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 348).

3. Спільність поглядів, думок і т. ін.; одностайність. Ставши царем, Василій Шуйський дав обіцянку правити країною в згоді з боярами (Історія СРСР, I, 1956, 156).

4. Взаємна дружба, мирні стосунки. — А то вже так: де згода, там і вигода, — сказав [Цигуля] спокійно і розважливо. — Продержались тиждень озеряни і ще продержаться. Дружній череді вовк не страшний (Андрій Головко, II, 1957, 328); Братерським словом озовись [Тарасе] з могили, Подай нам заповіт святої згоди (Микола Зеров, Вибр., 1966, 437).
 В згоді — у дружбі, мирно, злагоджено. В згоді, В братерстві республіки наші цвітуть (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 6).

5. Союз, об'єднання. Вони [червоногвардійці] брали рушницю проти згоди імущих класів (Ленін, 27, 1951, 266).

6. у знач. стверджувальної част. Означає підтвердження чого-небудь, погодження з чимось; гаразд, хай буде так. [Функе:] Ну, добре, згода. Я згоден на цей шлюб, якщо ви, люб'язний сусіде, зробите мені маленьку поступку (Іван Кочерга, II, 1956, 178); — Зробіть це для мене, Катре! Згода? Катря здвигнула плечима, на цей раз уже справді вагаючись (Андрій Головко, II, 1957, 193).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 516.

Коментарі (0)