ЗГОРЮВАТИ, юю, юєш, док.: ◊ Вік згорювати — життя прожити у горі. — Я вірила, дожидала, що з тобою нам судилося вже й вік згорювати (Степан Васильченко, I, 1959, 113).
ЗГОРЮВАТИ, юю, юєш, док.: ◊ Вік згорювати — життя прожити у горі. — Я вірила, дожидала, що з тобою нам судилося вже й вік згорювати (Степан Васильченко, I, 1959, 113).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 521.