ЗГОРТАТИ, аю, аєш і рідко ЗГОРТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГОРНУТИ, згорну, згорнеш, док., перех.
1. Загинаючи край або краї, складати що-небудь.
Спритно поралися [моряки] коло своїх машин,
згортаючи брезенти (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 76); Джериха
скинула намітку й почала її згортувать (Нечуй-Левицький, II,
1956, 171); Вона перетирала рушником гранчасті чарки
й бокали, ..акуратно згортала серветки (Олесь Донченко, Секрет,
1947, 67); Мати їй убрання хороші та пишні купує, —
вона ледве подивиться: згорне та й забуде (Марко Вовчок, I,
1955, 229); Таня згорнула листа, поклала його на місце
і сумно зітхнула (Григорій Епік, Тв., 1958, 469);
// Опускати,
складати що-небудь підняте, розпростерте. Алла
Михайлівна спинилась, згорнула парасольку, вибила нею
порох на своїй сукні (Леся Українка, III, 1952, 606); Тільки
для тебе вітрило юний рибалка згорнув, взявся за весла
і мило небу й тобі усміхнувсь (Володимир Сосюра, I, 1957, 126);
Дівчинка.. склала скромно ручки на коліцах, так ніби мушка
крильця згорнула (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 5); * Образно. Дні
летіли. В роботі, в русі й не помітиш. А як роботі
край, враз згортав крила день і стомлено ховав голову
під крило (Андрій Головко, I, 1957, 193);
// Закривати
що-небудь розкрите, розгорнуте. Устав [учитель], книжку
згорнув, сховав у свою шаховку й на ключ замкнув (Борис Грінченко,
I, 1963, 324); Капітан згорнув зошит ..і заховав його
в кишеню (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 148);
// Згинаючи,
вигинаючи і т. ін. якимось чином, надавати певного
положення (рукам, пальцям і т. ін.). Пан згортає на
череві руки і озирає подвір'я... Що ж се таке? (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 59); Виставляє [Печариця] руку і згортає
пальці в кулак (Панас Мирний, V, 1955, 155); Аксель, згорнувши
руки на колінах, слухала свого супутника (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 215); Січовик вгорнув кулаки й став напоготові
(Олекса Стороженко, I, 1957, 338).
♦ Згортати (згорнути) руки див. руки; Сидіти
згорнувши руки див. рука.
2. Скручувати що-небудь (в трубку, сувій і т. ін.). Сохла папороть, згортаючи пальмові листки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 435); Крученики готують із тонко нарізаних і відбитих кусків м'яса, які після теплової обробки і накладання на них начинок згортають (закручують у трубку) і тушкують (Українські страви, 1957, 131); Я згорнув стрічку в малесеньке кружальце (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 82); Академік різким рухом згорнув креслення (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 182); Він на превелику силу згорнув цигарку і довго стояв, жадібно ковтаючи махорковий димок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 79).
3. Згрібаючи, збирати що-небудь в одне місце. У хлопців з'явилися заступи, лопати, і вони згортали вугілля і обгорілі балки на купи (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 310); Він вимів кімнату, але сміття згорнув на купу й лишив у однім закутку (Ольга Кобилянська, II, 1956, 99).
4. Згрібаючи, прибирати, скидати щось звідки-небудь. Андрійко швиденько доїдав шматок хліба й, згортаючи рукою кришки з столу, сипав їх у рот (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 46); Згорнувши ногою притоптану землю, Лантух підняв добре замасковану ляду, дістав великий оцинкований бідон (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 42).
5. перен. Звужувати, обмежувати або припиняти діяльність чого-небудь. Зітхнув чабан і після мовчанки обернувся до Уралова: — Правда, що тебе кудись переводять? — Не тільки мене, а й полігон увесь згортаємо... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 311); [Люда:] Значить, він доручив тобі згорнути все, що тут [у лікарні] робиться? (Сава Голованівський, Драми, 1958, 185); Восени, зараз же після того, як Наринський прийняв завод, будівництво довелося, згорнути (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 51).