в означеннях
Тлумачення, значення слова «зговорити»:

ЗГОВОРИТИ, ворю, вориш, док.

1. неперех., перев. із запереченням не, розм. Прийти до взаємного розуміння в розмові, бесіді; зговоритися. [Іван:] Ну, нехай буде по-вашому! З вами не зговориш! (Марко Кропивницький, I, 1958, 97); [Лев:] Коли ж сестра таку натуру має, що з нею й не зговориш (Леся Українка, III, 1952, 239).

2. перех., діал. Сказати. Хата як покришка: що зговориш, то в хаті повинно пропасти (Номис, 1864, № 5938); — Ану іще що зговори мені, вражий сину! то я тебе почастую! — гримнув на його [батько] (Марко Вовчок, I, 1955, 42).

3. неперех., діал. Заговорити. Вона сама бачила, що Зінько з ким схоче може зговорити: чи з писарем, то й з писарем, чи з попом, то й з попом... і з паном... і з кожним... А розумно говорить, так аж страх!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 373).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 516.

Коментарі (0)