в означеннях
Тлумачення, значення слова «згуба»:

ЗГУ́БА, и, жін., розм.

1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь. Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Іван Франко, III, 1950, 204); В Антона був вигляд людини, що сьогодні знайшла останню згубу з усього розкиданого багатства, яке збирала все життя (Роман Іваничук, Край.. шляху, 1962, 381).

2. рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. Очевидно, треба якоїсь міцнішої поправки, щоб могти витримати згубу крові і багато безсонних ночей і всякі інші наслідки операції (Леся Українка, V, 1956, 230).

3. Загибель, смерть кого-, чого-небудь. [Руфін:] Такі-то «добрі римські громадяни» колись наш Рим до згуби доведуть! (Леся Українка, II, 1951, 361); І в образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (Володимир Сосюра, II, 1958, 494); — Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Олесь Гончар, II, 1959, 190).
Доводити (довести) до згуби див. доводити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 525.

Коментарі (0)