в означеннях
Тлумачення, значення слова «згублений»:

ЗГУ́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до згубити. Під ним [хрестом] тліє вісім безневинних душ, згублених в одну ніч «страшним чоловіком» (Панас Мирний, I, 1949, 415); Може, за марно згубленою молодістю на ланах панських просльозився дід (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 355);
//  у знач. прикм. Він прогув якимось ніби не своїм, згубленим голосом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 35).

2. у знач. прикм. Який згубився, зник з поля зору; непомітний, невидимий на фоні чого-небудь. [Тірца:] Знов поллється молоком і медом земля обітована, ся земля, де ми тепер блукаєм, мов вигнанці, мов стадо згублене на бездоріжжі (Леся Українка, II, 1951, 160); Стояв [Іван] безпорадний, згублений у липкому тумані (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 327).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 525.

Коментарі (0)