ЗГУРТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГУРТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Збирати в гурт, разом, докупи. Занепокоївся воєвода дещо, та проте, згуртувавши своїх ратників, ждав, поки упадуть двері (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 631).
2. перен. З'єднувати щільніше, робити монолітнішим. В ім'я миру есе тісніше згуртовують свої ряди люди доброї волі у всіх країнах (Радянська Україна, 7.IX 1950, 1); Згуртував мільйонні лави стяг червоний бойовий (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 175).
3. перен. Об'єднувати в одне нерозривне ціле; робити
узгодженими чиї-небудь дії, вчинки. — Уже десять
років, — провадив далі Сагайдачний з оксамитовими
нотками болю й суму в голосі, — день і ніч згуртовую я нашу
силу (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 439); Ходить пісня
поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить,
веселить їм серце, родить надію на краще... (Петро Колесник, Терен..,
1959, 22); Непомітно для всіх і для самої себе Світлана
Остапівна згуртувала районну молодь так, що любо
було глянути (Юрій Яновський, II, 1954, 131); Логвин згуртував
навколо себе незаможницький актив (Григорій Епік, Тв., 1958,
138);
// розм. Організовувати. На панському фільварку
згуртував [Скиба] колгосп (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 10).