в означеннях
Тлумачення, значення слова «згинати»:

ЗГИНАТИ, аю, аєш, недок., ЗІГНУТИ і розм. ЗОГНУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Гнучи, надавати чому-небудь форми дуги чи зигзага або складати під кутом. Дерево гнуте можна на кермове колесо згинати або на луки брати — летітиме стріла як треба (Юрій Яновський, II, 1958, 126); Савелій згинав у руках підкову (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 19); — Як понапивалися, так зігнули урядникові шаблю і картуза к лихій годині закинули. А що нам? Ми — новобранці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 50);  * Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 398);
//  Нахиляти, нагинати (рослини). Налиті ягідки зелено-прозорого плоду, притиснувшись одна до одної важкими гронами, звисали з віт, низько згинаючи їх (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 422); Згинає колосся вусате вага золотого зерна (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 69).

2. Складати під кутом у суглобі (кінцівки); нагинати, вигинати (шию, спину і т. ін.). Стогнучи згинали [хлопці та дівчата] плечі і накладали на себе дерев'яний прилад до ношення цегли (Іван Франко, V, 1951, 292); Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна, застиглий і негнучкий в своїй сліпоті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 385); Кінь став дибки, граціозно зігнувши шию (Нечуй-Левицький, III, 1956, 134); Марко зігнув руку. Хлопці почали обмацувати м'язи на руці (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 451);
//  Згорблювати. — Старий [дідусь] уже. Сили не ті. А все ще не вірить, що роки його згинають (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 122); Та й сама постать, хоч трохи і згорблена, говорила, що недаром вона згорбилася, що пройшли десятки десятків літ, поки її зогнули хоч так (Панас Мирний, I, 1954, 165);
//  рідко. Нахиляти (голову). Задерши хвіст і зігнувши голову, вона [корова] чвалом пустилася на город Панаса (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 443).

3. перен. Перемагати, долати кого-небудь. Ідуть бійці, що в тридцять шостім Спливали кров'ю на траві, Яких зігнуть, убить — не просто: Вони — в бою, вони — живі (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 112); — Тебе, Устино, ні горе не зігнуло, ні старість не здолала, якою була, такою й лишилася (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 50);
//  Підкоряти своїй волі, робити покірним, дисциплінованим. — Так, кажеш, порядочки наводить [Білогруд]? — Сержант тільки натужно сопів. — Зачекай, ще не так зігне вас! (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 158).
Зігнути у баранячий ріг див. баранячий; Згинати (зігнути) в дугу (в три дуги, в три погибелі і т. ін.): а) дуже низько нахиляти, скорчувати. — Як вдарить блискавка з-за хмар, Вона твій стовбур в три дуги зігне! (Володимир Іванович, Перебендя.., 1960, 95); Улянка..бігла з повним кошиком, згинаючи в три погибелі недолугу постать (Леся Українка, III, 1952, 664); б) суворістю, утисками примушувати скорятися. — І саме тоді, коли сваволя панів, здавалося, досягла мети — зігнула українців у дугу і поховала їх думи про волю, тут, на березі Гнилої Липи, спалахнула іскра надії (Колгоспник України, 12, 1957, 17); Згинати (зігнути) коліна див. коліно; Згинати (зігнути) спину (хребет, шию і т. ін.): а) важко працювати. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Леонід Первомайський, II, 1958, 141); б) (перед ким) виявляти покірність; запобігати перед ким-небудь. А хто жадав собі за смак Згинати спину перед сильним (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 440).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 511.

Коментарі (0)