ЖАБА 1, и, жін. Невелика безхвоста земноводна
тварина, задні кінцівки якої довші, ніж передні, і
пристосовані до стрибання. А жаби крякають, гудуть (Тарас Шевченко,
II, 1953, 16); Жаба підскочила і впала на кладці білим
черевом догори (Олесь Донченко, VI, 1957, 135); * Образно. [Іван
(сердито):] Да не кавкай, жаба! Не до тебе говорять
(Панас Мирний, V, 1955, 214); * У порівняннях. Дметься, як жаба
проти вола (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 174); — В Палажки очі
витрішкуваті, як у жаби (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264).
♦ Жаба пить (цицьки, циці) дасть кому —
утопиться, пропаде, загине хто-небудь. [Семен:] На середині
[річки] як підхопило мене бистрею, — я аж злякавсь...
Думаю: закрутить, потягне на дно, тут мені жаба
і пить дасть... (Марко Кропивницький, III, 1959, 88); Іван шарпнув
човен угору, Гирчук звалився. — Жаба цицьки тобі
дасть, — пробурмотів Іван (Євген Гуцало, Скупана.., 1965,
265); Жабі по коліна — неглибоко. — Та не втопишся,
бабо, бо навіть і серед ставка старій жабі по коліна
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 376).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 499.
ЖАБА 2, и, жін., мед., заст. Ангіна.
▲ Грудна жаба — серцева хвороба, що
супроводжується сильними болями в лівій частині грудної
порожнини; стенокардія. Однією з частих хвороб серця
є стенокардія, або грудна жаба (Наука і життя, 3, 1957, 16);
Кажуть, що у мене порок серця і грудна жаба на ґрунті
сердечної слабості (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 346).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 500.