ЖА́БКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до жаба 1. В воді тихо плавала криничана червонобока жабка (Нечуй-Левицький, 1, 1956, 197); Професор лазив тоді по палісаднику.., ловив земляну жабку (Юрій Яновський, I, 1958, 464); * У порівняннях. А в нашого економа Червоная шапка; Як приїде на панщину — Скаче, як та жабка (Українські народні думи.., 1955, 227).
2. вет. Розростання кісток у суглобах кінцівок тварин, перев. коней, внаслідок заналень чи різних травм, що призводять до кульгання. Великою вадою коня є так звані жабки (Конярство, 1957, 16).
3. розм. Пристосування для затискання електропроводу; затискач. Стальний і мідні проводи захоплюють спеціальними затискачами, або «жабками» (Сільські лінії електропередачі, 1956, 124).