ЖАГА́, и, жін.
1. Велике бажання пити; спрага. Опинившись біля фонтана, пили вже ту воду, пили, аж стогнали.., їх справді потягла сюди не пуста цікавість, а невситима жага (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 117).
2. перен. Велике, нестримне бажання чого-небудь.
Чи знають вони, автори цього жарту, з якою жагою
вона мріє про подібні зустрічі, про слово з уст тої
людини? (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 194);
// до чого, чого.
Прагнення до чого-небудь, до володіння чим-небудь, до
досягнення якоїсь мети. Велику жагу він мав до того
вчення, та що вдієш? (Панас Мирний, III, 1954, 185); Жагою
боротьби палали молоді серця (Радянська Україна, 13.I 1946,
2); Так горіло все всередині, така жага відплати
пломеніла в серці! (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 37).
♦ До жаги — надзвичайно сильно; нестримно. До
жаги забажалось школяреві зробити самому таку
книжечку, обмалювати візерунками і вписувать в неї.. пісні
та вірші (Степан Васильченко, II, 1959, 362).
3. Нестримне почуття любові; пристрасть. [Маріквіта:] Квітки з гранати, то знак жаги (Леся Українка, III, 1952, 383); * Образно. І невидимі в пущах солов'ї Жагу солодку в звуки виливають (Максим Рильський, Троянди.., 1957, 15).