ЖАР-ПТИ́ЦЯ, і, жін., нар.-поет. Казковий птах із сліпуче виблискуючим золотавим, мов жар, пір'ям. Пригадав [Микола] той дивний сон, що колись снився йому.., ту дивну жар-птицю, що ніби співала Нимидориним голосом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 257); Жар-птиця легко гойдалася на гілці, розпустивши віялом свій вогненний хвіст (Олесь Донченко, IV, 1957, 204); * Образно. А скоро на півдні.. Підніметься сяйво Нової жар-птиці, Нової будови — Каховської ГЕС (Степан Олійник, Вибр., 1959, 26); * У порівняннях. Сонце підбилось над обрій і палало на небосхилі, мов тисячопера жар-птиця (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 158).