в означеннях
Тлумачення, значення слова «жаркий»:

ЖАРКИ́Й, а, е.

1. Який дає багато тепла (про сонце, вогонь і т. ін.); пекучий, гарячий. Опам'яталась [Солоха] тілько коло печі, коли жарке полум'я лизало своїми вогняними язиками чорні челюсті печі (Панас Мирний, I, 1954, 69); Підійшли ланцюжком ковші, в них посунув шлак — сліпучий, жаркий (Юрій Яновський, I, 1958, 436);
//  З високою температурою повітря; душний. Дні минали за днями, спершу теплі та привітні, а далі жаркі та душні (Панас Мирний, III, 1954, 297); Солдати притиснули до грудей зброю, і прапор широко затріпотів над жарким степом (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 39);
//  Який добре зберігає тепло тіла, захищає його від холоду; теплий (про одяг). Скинути б із себе жаркий кармазиновий жупан та кинутися б у Буг (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 29);
//  Тропічний. Між тропіками цілий рік сонце стоїть високо над горизонтом і двічі на рік знаходиться в зеніті. Цей простір дістає найбільше тепла і тому називається жарким поясом (Фізична географія, 5, 1956, 78); Тварини цієї породи Ісанта-гертрудіс] добре пристосовані до жаркого клімату (Соціалістичне тваринництво, 2, 1956, 61).

2. перен. Те саме, що жагучий 3. Не зчулася [Галя], коли і як жаркий поцілунок опік їй щоку (Панас Мирний, IV, 1955, 133); Камінь кришився, розпадаючись на порох, від жаркої промови моряка (Юрій Яновський, V, 1959, 118);
//  Дуже сильний. Морози жаркі зарядили (Панас Мирний, IV, 1955, 183); Особливо жаркий бій розігрався опівночі, коли от-от мав прилетіти літак (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 81).

3. перен. Який має колір вогню; яскраво-червоний. Вони [квіти] красувалися серед в'янучих трав, виділялися жаркими барвистими плямами на тлі осіннього листя (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 40); Глянь же, глянь на прапора жаркого, Що у небі вольному пала (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 510.

Коментарі (0)