в означеннях
Тлумачення, значення слова «жарт»:

ЖАРТ, чол.

1. род. у. Сказане чи зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка. Дівчат він забавляв своїми вигадками та жартами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 318); [Лісовик:] Доню, давно готові шати для царівни, але вона десь бавилась химерна, убравшися для жарту за жебрачку (Леся Українка, III, 1952, 244); Почувся сміх, жарти, брязкіт казанків (Олесь Гончар, III, 1959, 78);  * У порівняннях. Трелі мелодії сиплються легкі, жваві, як жарти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 313);
//  Що-небудь несерйозне, незначне. — Що те ваше пекло? — сумує [чорт]. — Що та ваша кипляча смола! Жарти... (Марко Вовчок, VI, 1956, 266).
Без жартів — серйозно, не жартуючи. Чи здужала, чи не здужала [Маруся], а коли батько каже без жартів.., то треба устати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 59); — Ну, а все-таки, мамо, без жартів: з чого це ви взяли, що я — боягуз? (Андрій Головко, II, 1957, 576); Жарт жартом; Жарти жартами, у знач. вставн. сл. — уживається у значенні як не є, перев. з наступним протиставленням. Жарт жартом, а се вже не жарт, як мене за печінки бере, ноги трусяться (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 207); Треба б справді, — жарти, мовляв, жартами, — пустити якусь «рекламу» про пана Дерижанова (Леся Українка, V, 1956, 228); Жарти погані — небезпечно жартувати, ставитись до когось, чогось необережно через можливі неприємні наслідки; У (в, на) жарт (жарти) — несерйозно, жартома. Хтось, мабуть, на жарти, раяв іти в університет (Панас Мирний, II, 1954, 262); — Кажуть [мама], що посадять мене в кропиву. Та я не боюсь кропиви. Це мама — в жарт (Юрій Яновський, I, 1958, 266); Не до жартів — про скрутне становище, засмученість, стурбованість. Забродчики жартували, сміялись, а Миколі було не до сміху, не до жартів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 231); — А хто про тебе, рядового Ягідку, забуде в цей напружений час, то, чого доброго, ще й під трибунал піде... Тут не до жартів... (Олесь Гончар, III, 1959, 346); Не жарт (жарти) — важливо, чимало. [Личак:] Авжеж! По десять кілограмів на трудодень! Це, розумієш, не жарти (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 478); Не на (в) жарт — насправді; цілком серйозно; дуже. У Гадини не на жарт мурашки забігали поза плечима (Іван Франко, VII, 1951, 131); Миронівна сполошилась не в жарт (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 152); Професор Драга не на жарт захопився збиранням цих німих свідків страшної війни (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 118).

2. род. а, літ., театр. Невеличка комічна п'єса. Написав я жарт, оперетку «Свиридон Холодний», але вона ще вимагає деяких поправок (Володимир Самійленко, II, 1958, 473).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 511.

Коментарі (0)