в означеннях
Тлумачення, значення слова «жартівливий»:

ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який любить жартувати, веселитися, схильний до жартів (про людину). В Кліщука був лиш один син, Никифір звався, парубок хороший-прехороший, веселий, жартівливий (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 146); До нього однаково линуть і хлопці й дівчата, бо він і дотепний, і жартівливий (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 131);
//  Власт. веселій, дотепній людині, яка жартує або любить жартувати (у 1 знач.). — Ви тут так урядили, ніби сподіваєтеся якихось послів заморських — вже жартівливим тоном промовив господар (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 251); Кидала [Наташа] на Колісника жартівливі погляди своїми чорними очима (Панас Мирний, III, 1954, 277).

2. Який містить у собі жарт, носить характер жарту. Вона часто співала своїх то веселих, то жартівливих, то мрійних пісень (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 161); Зал весело реагує на жартівливі слова академіка (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 199);
//  у знач. ім., рідко жартівливе, вого, сер. Щось дотепне, смішне. Любі мої читачі! Ви, мабуть, помітили, що в цій книжці є багато жартівливого (Олесь Донченко, VI, 1957, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 511.

Коментарі (0)