в означеннях
Тлумачення, значення слова «жарити»:

ЖАРИТИ, рю, риш, недок.

1. перех. Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити. Жар, мати, капустицю, Жар, мати, буряки (Українські народні ліричні пісні, 1958, 146); — В печах день і ніч топлять, жарять та шкварять, всяких кручеників заготовляють... (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 29);
//  розм. Підпікати кого-, що-небудь на вогні, на жару. Панів за те там мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків. Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (Іван Котляревський, I, 1952, 135); Усюди картинки.., сам дідько з превеликими рогами — жарив грішні душі в смолі (Марко Вовчок, VI, 1956, 244).

2. неперех., розм. Сильно гріти, пригрівати; пекти, палити (про сонце). Сонце жарило, з лиць котився піт (Іван Франко, I, 1955, 62); Сонце жарить крізь чорне сукно; аж на серці стає млосно (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 155).

3. неперех., перен., розм. Пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь (ужив. замість певного дієслова). — Гуркнуть козаки в один ви стріл (залпом), аж земля задрижить.., а там за перегодом.. починають вже гримотіть і жарить скільки кому завгодно (Олекса Стороженко, I, 1957, 259); «Узяли» ви, значить, Перекоп і жарите до Сімферополя... (Остап Вишня, I, 1956, 159).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 509.

Коментарі (1)