ЖАСМИ́Н, у, чол.
1. Чагарник з запашними, білими квітами, який вирощують у садах та парках. Обсаджена жасмином стежка вела в нішу вузьких дверей (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 223); За відчиненим вікном тихо шуміли кущі жасмину (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 6).
2. збірн. Квітки цього чагарника. В ньому [букеті] красувалися пишні й пахучі півонії, жасмин, доповнювали й прикрашали собою букет ніжні троянди (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 192).