ЖДАТИСЯ, ждеться, недок.
1. Передбачатися в майбутньому. Думала іти в черниці Або вбитись, утопитись, Так жаль маленьких діток стало — Звичайне, мати, що й казать. Та може ждався-таки й зять: Бо вже Катруся підростала (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Через два тижні ждалося весілля у Якова (Панас Мирний, IV, 1955, 38).
2. безос. Відчувати потребу, необхідність у кому-,
чому-небудь; хотітися, бажатися. Тільки ж не так воно
сталось, як ждалось (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 237); Йосип,
тілько кинув оком на своїх, зразу помітив, що не таку
невістку ждалося батькові-матері, не таку сестру
брату-братовій (Панас Мирний, IV, 1955, 50).
Не ждатися, безос. — не бажати затримуватися
де-небудь, чекати на когось, на щось. Не ждеться діткам,
— побігли в клуню: — Де ж наша мама? — скажи,
татуню! (Павло Грабовський, I, 1959, 332); Нам, як кораблям, не
ждалось: плисти б на нові причали! (Павло Тичина, II, 1957,
239).