в означеннях
Тлумачення, значення слова «жерти»:

ЖЕРТИ, жеру, жереш, недок., перех. і без додатка.

1. вульг. Їсти жадібно, багато чого-небудь. Довіку лев не втомиться ягнят покірних жерти (Леся Українка, I, 1951, 169); Тільки-но полягали [наймити], ще й не поснули, устав хазяїн, сів — жере, аж чвака... (Україна сміється, I, 1960, 51);  * Образно. Гриць не читав, а жер ті книжки (Панас Мирний, III, 1954, 186);
//  зневажл. Взагалі їсти. — А я не люблю тих, хто жере хліб, не зароблений власним потом (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 253);
//  Поїдаючи, нищити. Остались шашелі: гризуть, Ж[е]руть і тлять старого дуба... (Тарас Шевченко, II, 1953, 367); На сьогоднішніх зборах затверджували план участі піонерії в наступі на гусінь, що жерла садок (Олесь Донченко, I, 1956, 64).
 Жерти без пам'яті — дуже багато їсти. Баба Яличка хвалиться: двічі, каже, на тиждень глечика йому скидаю, жере без пам'яті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 300).

2. перен. Спалюючи, знищувати що-небудь з великою швидкістю (про вогонь, полум'я). Тепер вона бачила в печі в'юнкий вогонь, що паливо жер (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 271); Пожежа!.. Криваво-червоне полум'я злітало крутим валом, косо йшло за вітром, жеручи суху ковилу (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 83);
//  Витрачати багато чого-небудь, поглинати. Чхав [трактор], коли треба було заводитися, жер безсовісно пальне, стогнав, коли плуг, приміром, ставили на глибшу оранку (Юрій Яновський, I, 1958, 444).

3. перен. Охоплювати цілком, не давати спокою (про почуття і т. ін.). Непевність та тривога, мов вогонь, жерли Гнатове серце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 48); Така їх заздрість жерла, що вони від люті вмерли (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 157).
Жерти оком (очима, поглядом) — пронизливо, жадібно або зі злістю дивитись на кого-небудь. Тільки Стасик жер маму блискучим оком (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 251).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 522.

Коментарі (0)