в означеннях
Тлумачення, значення слова «жевріючий»:

ЖЕ́ВРІЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до жевріти. Блиснуло понуре миготіння жевріючого під попелом вугля (Іван Франко, VII, 1951, 16); Певне, і вона замилувалася краєвидом, засрібленим вранішнім промінням великого кола жевріючого сонця (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 66); Захід ще не зовсім згас, було видно, як і там, на краю землі, по ще жевріючому небу розгулюють броньовики (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 613); В душі [Петру] десь глибоко і ледь відчутно защеміло, ніби він доторкнувся до чогось забутого, але ще жевріючого слабким вогнем (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 459).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 518.

Коментарі (0)