в означеннях
Тлумачення, значення слова «жевжик»:

ЖЕ́ВЖИК, а, чол., розм.

1. Вертлява, рухлива людина легковажної вдачі, що любить похизуватися; фат, ферт, фертик. — Як це «досить»? — запротестував рожевощокий і червоногубий жевжик з напомаженим до блиску волоссям (Олесь Донченко, V, 1957, 368); Біля кількох лавок цілими гуртками щебетали дівчата, оточені якимись жевжиками в маленьких сплющених кепочках (Олесь Гончар Дорога.., 1953, 30);
//  Молода, недосвідчена людина. То поранення, то гострий язик, то якась випадковість відсовували його у тінь, а тим часом двадцятип'ятилітні жевжики вибивалися у міністри чи посли (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 189); — Пам'ятаю, ще підлітком був, коли церкву в селі почали будувати. Ну, будують собі, а ми, такі жевжики, поблизу стовбичимо. Цікаво, не хату будують — церкву (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 88).

2. рідко. Те саме, що горобець. Ох! поти жевжики вчащали, Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали — Тепер до бідної ніколи не летять (Євген Гребінка, I, 1957, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 517.

Коментарі (0)