в означеннях
Тлумачення, значення слова «жмут»:

ЖМУТ, а, чол.

1. Невелика в'язка чого-небудь; пучок. Дівчина кинула жмут гілок у вогонь (Микола Трублаїні, II, 1955, 56); Лісник поклав жмут гички, якось дивно глянув на дівчину (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 530);
//  Пасмо волосся, прядива і т. ін. У руках він мне жмут клоччя (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 187); Дід Тимко стояв, немов під громовицею, і тільки жмут волосся сивого здригався (Яків Качура, II, 1958, 65);
//  Однорідні предмети, складені разом, часто не зовсім акуратно. Крукке все запихав у топку нові й нові жмути паперів (Вадим Собко, Серце, 1952, 59); Все-все забере Суліман, а йому залишається тільки жмут опротестованих векселів і Катерина (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 198).

2. Шматок тканини в зім'ятому чи скрученому стані. Професор взяв жмут марлі й обтер блискучу поверхню дзеркала (Юрій Смолич, I, 1958, 237).

3. у знач. присл. жмутом (жмутами). Про стан, коли кілька однорідних предметів зв'язані разом. Ключі на поясі в Прокопа висять цілим жмутом (Юрій Яновський, IV, 1959, 33);
//  Про етап, коли предмет зім'ятий, скручений і набрав більш-менш округлої форми. Дивлюсь, а там дорогі шовкові сукні та тонкі дорогі сорочки: все пом'яте, жмутами набите в мішок... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 275); На голові у неї наверчене жмутом якесь ганчір'я (Степан Васильченко, I, 1959, 131).

4. перен. Про те, що виходить чи розходиться у великій кількості з одного місця. У другій кімнаті рипнули двері, і туди стали впиратися жмути сердитого і грубого крику та гомону (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 180); Двері рипнули на іржавих завісах, яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини (Олесь Донченко, II, 1956, 10).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 538.

Коментарі (0)