Словник української мови

ЖОЛУДЕ́ВИЙ, рідше розм. ЖОЛУДО́ВИЙ, ЖОЛУДЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до жолудь. Як смачно хрустять восени під ногою оці жолудеві чашечки! (Олесь Донченко, IV, 1957, 52);
//  Вигот. з жолудів. Жолудеве борошно.
▲ Жолудевий довгоносик — невеликий жук з довгим тонким хоботком, що живе в жолудях. Перші опалі жолуді на насіння непридатні, бо вони в масі пошкоджені жолудевим довгоносиком (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 703).