ЖОВЧ, і, жін.
1. Гірка жовто-зелена утворена в печінці рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника. Другим соком, що надходить у дванадцятипалу кишку, є жовч, яка утворюється в печінці (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 107); Одна з них [бабів] була певна, що тільки розтиранням ноги жовчю з білого голуба й може врятувати хлопця (Олесь Донченко, VI, 1957, 88); * У порівняннях. Він ішов і йшов у глибінь ночі, і її мов жовчю облиті приполи відступали все далі й далі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 180).
2. перен. Почуття ворожості, недоброзичливості;
злоба. І ніби чую я в тому реготі сміх з жовчю Берне
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 312); — А подохли б ви разом з своєю
касою хворих, — вилилась у Марисі жовч на невинного
чоловіка (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 551);
// Важке почуття,
викликане горем, невдачею і т. ін. До вас, мої єдині
друзі, Я серце принесу розбите І очі, виплакані в тузі,
І слово, жовчю облите (Василь Еллан, I, 1958, 50);
// рідко,
чого. Те, що становить найїдкішу, найгострішу частину
чого-небудь. [Івась:] А оці іронічні горді посмішки,
хіба це не боротьба, це ж жовч ненависті до мене, не
як до Івася, а як до робітника Івася (Мирослав Ірчан, I, 1958,
104).