в означеннях
Тлумачення, значення слова «жуйка»:

ЖУ́ЙКА, и, жін.

1. Повторне пережовування жуйними тваринами їжі, що повертається з шлунка в ротову порожнину. Захворювання травного апарата [у корів] супроводжуються атонією [ослабленням] передшлунків і припиненням жуйки (Наука і життя, 8, 1959, 33).

2. Їжа, яку повторно жують. Вулицею вздовж села пройшла череда худоби, залишивши за собою молочний запах жуйки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 152);
//  Предмети, які вживаються людьми для жування. Маленький дідок виплюнув чорну тютюнову жуйку (Микола Трублаїні, 1, 1955, 310);  * Образно. Чи це буде захоплена розповідь, чи нудна жуйка, завчений переказ? (Олесь Донченко, V, 1957, 406);  * У порівняннях. Почав [дядько] потроху читати і так уважно читає, що що де не вичитає, те пам'ятає і двічі, як корова жуйку, пережує (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 467).
 Жувати жуйку: а) повторно пережовувати їжу, що повертається з шлунка в ротову порожнину. Троє [оленів], в тому числі і оксамитовий, продовжували навстоячки жувати жуйку (Микола Трублаїні, II, 1950, 25);
//  зневажл. Приймати їжу; їсти. Васька цілий день жував жуйку; б) (перен.) настирливо і нудно повторювати те саме. ..внушає [Каутський] німецьким читачам думку, ніби в Росії фабрики передаються окремим робітникам! І Каутський після цього на протязі десятків і десятків рядків жує жуйку про те, що фабрики не можна передавати поодинці робітникам! (Ленін, 28, 1951, 284).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 546.

Коментарі (0)