ЖУПАНИ́НА, и, жін., заст., розм. Те саме, що жупан 2. То сяк, то так Придбав сірома грошенят, Одежу справив, жупанину (Тарас Шевченко, II, 1953, 50); У Петра жупанина, як він казав, хоч і давня, але носив її тільки виразник (Григорій Косинка, Новели, 1962, 67).