ЖУРЛИ́ВІСТЬ, вості, жін. Властивість за значенням журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 107).
ЖУРЛИ́ВІСТЬ, вості, жін. Властивість за значенням журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 107).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 549.