в означеннях
Тлумачення, значення слова «журно»:

ЖУРНО.

1. Присл. до журний. Журно в хаті Сидять матуся, батько мій (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 110); Десь на леваді співали дівчата тихо й журно (Андрій Головко, I, 1957, 60); Над Десною журно хилились старі дуплаві верби, з жалем ронили напівжовклі продовгуваті листочки (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 152).
 Журитися журно, нар.-поет. — дуже журитися, сумувати, печалитися. Розважайте дівчиноньку, Що журиться журно! (Народна лірика, 1956, 34).

2. у знач. присудк. сл. Про почуття смутку, туги, печалі; сумно, печально, тужно. Чогось їй було сумно, чогось було журно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108); Журно стало і наче порожньо на серці в Орисі (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 245);
//  без кого — чого, від кого — чого, із спол. що. Про почуття жалю, смутку за ким-, чим-небудь, за втратою когось, чогось. Дівчинці було вдома без батька журно й непривітно (Олесь Донченко, IV, 1957, 157); Журно [йому], що все безповоротно минуло, і він так нічого гарного і не побачив у своєму родинному житті (Іван Сенченко, Опов., 1959, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 549.

Коментарі (0)